ПОКРИТТЯ ДЛЯ ЗУБНИХ ІМПЛАНТІВ: ТИПИ, СПОСОБИ НАНЕСЕННЯ ТА БІОБЕЗПЕКА

Анотація

У роботі проведено комплексний аналіз сучасних стратегій модифікації мікро- та наноструктури поверхні титанових дентальних імплантів, що мають на меті подолання їхньої природної біологічної інертності. У дослідженні детально розглянуто еволюційний шлях розвитку функціональних покриттів: від традиційних біокерамічних систем на основі гідроксиапатиту, що забезпечують високі остеокондуктивні властивості, до інноваційних вуглецевих наноматеріалів та інтелектуальних структур із функцією контрольованого вивільнення терапевтичних агентів. Особливу увагу приділено технологічному базису формування таких поверхонь, зокрема методам високотемпературного плазмового напилення для створення пористих структур, технологіям анодного оксидування (зокрема промисловому стандарту TiUnite) та сучасній лазерній обробці. Лазерне текстурування визначено як один із найбільш перспективних і безпечних безконтактних методів створення заданої топографії без ризику термічної деградації покриттів чи внесення небажаних сторонніх домішок. Встановлено, що інтеграція наноструктурованих елементів у поєднанні з антимікробними компонентами (зокрема іонами металів) дозволяє суттєво підвищити рівень остеоінтеграції та показник контакту імпланта з кісткою (BIC) на 10–30 %. Це забезпечує не лише прискорену первинну стабілізацію в кістковому ложі, а й надійну довгострокову профілактику розвитку періімплантиту навіть у складних клінічних умовах, таких як низька щільність кісткової тканини пацієнта. Робота науково обґрунтовує доцільність переходу від пасивних до активних комбінованих біоміметичних стратегій, які гармонійно поєднують структурну активацію поверхні з її хімічною функціоналізацією біоактивними сполуками. Крім того, робота окреслює перспективи подальших досліджень у напрямі створення «розумних» систем, здатних активно реагувати на бактеріальні виклики.